Штраф та пеня


определение, виды, особенности и порядок начисления

В случае нарушения договорных обязательств в Российском законодательстве предусмотрен особый вид штрафных санкций. Такое понятие, как пени, служит регулятором соблюдения сроков перечисления налоговых платежей, коммунальных услуг и многих других обязательств.

Что такое пеня, какова её регулирующая роль

Неустойка в виде пени является довольно частым явлением в повседневной жизни. Обязанность начисления такой штрафной санкции возникает в момент нарушения правовых отношений, закреплённых в контракте или нормативном акте. В случае если нарушение не будет устранено, пеня будет постоянно расти. Размер неустойки напрямую зависит от суммы обязательства и исчисляется в процентном соотношении.

Разбираясь в вопросе о том, что такое пеня, люди часто встречают такой термин, как "неустойка". Это практически то же самое. Например, если в договорных обязательствах написано, что ежедневная неустойка будет составлять 0.3 % от суммы платежа, то такой термин подразумевает начисление пени.

В юридической практике используются два вида неустойки: это договорная пеня и законная неустойка. В первом случае величина взыскания устанавливается договорными отношениями. Примерный размер таких санкций - 0.5 % в день. Второй вид неустойки устанавливается законодательством и регулируется ГК РФ. Применяется такой метод при неуплате алиментов, задержке коммунальных платежей и в иных случаях. В случае отсутствия регламента по расчёту таких пеней процент неустойки приравнивается к ставке рефинансирования, действующей на момент нарушения.

В каком случае начисляются налоговые пени

Все налоговые платежи имеют строгие сроки, которые нужно неукоснительно соблюдать. Если срок перечисления пропущен, то контролирующие органы начисляют пени. До тех пор, пока основной налог не будет погашен, пени будут постоянно расти. Для того чтобы их остановить, необходимо произвести бюджетный платёж как можно быстрее.

Налоговые органы начисляют пени по налогам с помощью специализированных программ. Раньше эту трудоёмкую работу выполняли бухгалтеры, и, несмотря на существующие точные формулы, полученные результаты всё-таки были сомнительными.

Существует также ряд случаев, когда налоговые пени не начисляются. Например, если счёт налогоплательщика заблокирован по решению налоговых органов или денежные средства были арестованы на основании судебного акта.

Как взаимосвязаны пени и штрафы

Пени и штрафы являются самостоятельными взысканиями и не зависят друг от друга. Между этими санкциями есть принципиальное различие. Штраф выставляется фирме в случае обнаружения нарушения, а пеня рассчитывается с первого дня просрочки платежа. Штрафные санкции имеют фиксированные суммы, пеня рассчитывается по определённой формуле с учётом действующей ставки рефинансирования.

За просрочку коммунальных платежей начисляют пени

Просрочка уплаты коммунальных платежей остаётся острой проблемой управляющих компаний. Для того чтобы сумма долга не становилась критичной, поставщики энергоресурсов и бытовых услуг имеют право выставить пеня за коммунальные услуги.

Размер выставляемых санкций зависит от количества дней просрочки. По новым правилам с 1 января 2016 года пени начинают начислять с 31 дня. В течение трёх месяцев (90 дней) пени будут начисляться из расчёта 1/300 ставки рефинансирования, а с 91 дня процент будет увеличен до 1/130 ставки.

Иногда собственнику квартиры предстоит уехать на некоторый срок, в этом случае можно избежать начисления пеней, если заблаговременно написать в управляющую компанию заявление. Такая отсрочка может быть предоставлена физическому лицу на шесть месяцев.

Задержали выплату по ОСАГО – начислят пени

Договор страхования ОСАГО предполагает установление определённой ответственности сторон, за невыполнение которой предусмотрены штрафные санкции. В случае наступления страхового случая рассмотрение заявления потерпевшего должно длиться не более 20 дней. По истечении этого срока страховая компания обязана выплатить заявителю страховую премию или сформулировать обоснованный отказ.

Если денежные средства не будут выплачены в срок, то компании придётся начислить неустойку. Страховая пеня составляет 1% от суммы задолженности, начисляемый ежедневно. Если страховая компания частично расплатилась с клиентом, то пеня начисляется на остаток суммы. В случае преднамеренного затягивания срока рассмотрения заявления предусмотрено взыскание в размере 0.05% ежедневно. Стоит отметить, что общая сумма взыскания не может быть выше максимальной страховой выплаты.

Для чего понадобится ставка рефинансирования

Процент, под который Центральный банк предоставляет кредиты коммерческим банкам, называется ставкой рефинансирования. Этот экономический термин имеет довольно большое стратегическое значение и активно участвует в начислении штрафных санкций.

Расчёт пеней происходит по принципу 1\300 ставки за каждый просроченный день. Иными словами, сумма задолженности умножается на 1\300 и на количество пропущенных дней. Также процентная ставка участвует в трудовом законодательстве и регулирует своевременную выплату заработной платы сотрудникам.

Ставка рефинансирования может менять свои показатели в течение года несколько раз, поэтому очень важно постоянно следить за такими изменениями, чтобы правильно рассчитывать пени по платежам.

Как правильно рассчитывать пени

Как оказалось, что такое пеня, разобраться совсем несложно, немного труднее понять, как эта величина рассчитывается.

Величина пеней всегда определяется в процентах от основной суммы долга. Федеральным законом установлено, что штрафные санкции начисляются в размере 1/300 ставки рефинансирования, установленной Центральным Банком России.

Для того чтобы рассчитать пени правильно, нужно сумму задолженности умножить на количество дней просрочки и ставку рефинансирования в доле 1/300 процента.

Ставка рефинансирования банка может меняться по нескольку раз в год, поэтому возникает вопрос какую величину использовать в формуле. По закону пени придётся рассчитывать отдельными периодами с учётом произошедших процентных изменений. Причём не имеет значения, увеличивалась ставка или уменьшалась.

Перечисление штрафных начислений

Начисленные пени могут перечисляться одновременно с уплатой основного долга или в случае нехватки денежных средств самостоятельно после погашения задолженности. Пени по платежам не могут списываться банком в безакцептном порядке, также они не могут быть оплачены имуществом компании. Очень важно при оплате пеней соблюдать порядок возврата основной задолженности. Если недоимка не будет погашена, то перечисление пеней будет бессмысленным, так как продолжится их рост. В первую очередь всегда гасится основной платёж.

Российским налоговым кодексом установлен срок исковой давности, применяемый к возникающим задолженностям. Лицо, совершившее правонарушение, не может быть привлечено к ответственности по истечении трёх лет, которые рассчитываются с момента совершения нарушения или первого дня после окончания налогового периода. Поэтому многие граждане и юридические лица, узнав что такое пеня и каков срок исполнения обязанности по её погашению, не торопятся возвращать долг. Это является грубым нарушением законодательства и может повлечь за собой более весомые последствия.

fb.ru

проблемы практической реализации двойной ответственности в гражданском праве / новости ЮРЛИГА

За одне і те ж правопорушення може застосовуватися лише одне (абсолютно визначене або відносно визначене) стягнення у рамках одного виду юридичної відповідальності (так звана “одноразова відповідальність”).

Відразу постає запитання: чи можливе застосування одночасно й штрафу, й пені, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди за одне правопорушення (делікт)? Скажімо, у ст. 621, 622, 623, 624, 625 ЦК України йдеться про специфіку відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Так, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Звідси, цілком закономірно виникає запитання: якщо ж штраф та пеня є різновидами неустойки, то чи можливо в рамках законодавчої техніки застосування останніх за одне цивільне правопорушення. Вищий господарський суд України дав відповідь на це питання ствердно. Між тим, залишається упущеною проблема узгодження такої судової практики із основоположними конституційними засадами юридичної, а відтак і цивільної відповідальності. Так, Конституційний суд України у своєму рішенні вказав, що засади цивільної відповідальності визначаються виключно законами України, позаяк, як вбачається з аналізу вищевказаного формулювання, це аж ніяк не виключає можливість регулювання таких відносин підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, з метою деталізації та конкретної регламентації відповідних правовідносин.

У випадку порушення законодавства про захист економічної конкуренції, пеня, передбачена статтею 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноважених органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій.

Але чи можливе стягнення пені за несплату штрафу? Очевидно, що ні, адже, як відомо, це суперечить ст. 61 Конституції України. Між тим, ця норма розміщена у розділі “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”, тобто відповідальність юридичних осіб вона, як видно, не регулює.

Судова практика з цього напрямку залишається й дотепер неоднозначною. Зокрема, у постанові ВГС України (Вищого господарського суду України) від 23.02. 2011 року у справі № 13/70/-10-2203 дається оцінка спірному договору, де була передбачена не лише пеня, але й одночасно зазначалося про сплату штрафу: “у випадку затримки оплати товару понад 30 календарних днів, відповідач зобов'язався додатково сплатити (чи сплачує) позивачу штраф у розмірі 10 % відсотків суми боргу”. Тобто, як бачимо з вищевказаного випливає, що за одне і те ж правопорушення були передбачені і пеня, і штраф, які, на думку ВГС України, є категоріями відповідальності одного виду.

Міркуючи в такому напрямку, суд покликається на вищезгадану норму ст. 61 Конституції України, відповідно стверджує, що “ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те ж правопорушення. Пеня є повторною відповідальністю, зокрема, поряд з штрафом за одне й те ж правопорушення, а відтак, саме така відповідальність не може бути застосована. Якщо ж із змісту спірного договору, за наведеною справою, вбачається, що штраф є додатковим видом штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, то судова колегія ВГС України цілком обґрунтовано, як видається, доходить до висновку про те, що стягненню неустойка не може підлягати.

Згодом, після тривалого застосування саме такого (одночасно стягнення: і штрафу, і пені, і збитків) співвідношення санкцій за одне цивільне правопорушення, позиція ВГС України частково змінилася, про що свідчить Інформаційний лист від 13.07 2012 року № 01-06/908/2012. ВГС України поряд з цим наголошує на тому, що можливість одночасного стягнення штрафу та пені передбачено за порушення окремих видів господарських зобов'язань, зокрема, частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках, чинне законодавство не встановлює якихось обмежень, зокрема, щодо встановлення в умовах договору одночасного застосування до особи правопорушника і штрафу, і пені, що узгоджується частково із свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Поряд з цим, сторони вільні у виборі контрагента та в укладенні договору, визначенні умов договору, з урахуванням чинного законодавства, вимог добросовісності, розумності та справедливості.

На сьогодні, на думку Вищого господарського суду (далі -- ВГС) України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, адже згідно ст. 549 ЦК України, “пеня та штраф є різновидами (формами) неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Як видається таке твердження потребує перегляду. Треба визначитися, що ж мав на увазі суд - форми чи види, адже “форма”, зокрема з точки зору етимологічного підходу до визначення поняття, є зовнішнім вираженням, а “вид” - цілком ймовірно, що кожен з них (штраф чи пеня) можуть мати самостійне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання (ч.1 ст. 549 ЦК України).У такій редакції зазначена норма діє з моменту набрання чинності ЦК.

Як вбачається з наведеного законодавчого формулювання, чинне цивільне законодавство поряд з терміном “неустойка” вживає як однопорядкові терміни “штраф” і “пеня”, які по суті є різновидами неустойки і разом з останньою називаються штрафними санкціями. Однак, у статті 549 ЦК України законодавець не встановив чітких критеріїв для розмежування особливостей штрафу та пені та порядку їх обчислення і застосування. Звичайно, неустойку і разом з останньою прийнято називати штрафними санкціями.

Залишається лише відкритим питання про те, чи є останні самостійними видами цивільної відповідальності? Адже з цього приводу науковці висловлюються по-різному. Судова практика пішла таким шляхом: пеня і штраф можуть застосовуватися одночасно за одне правопорушення, адже останні виступають санкціями в межах одного виду відповідальності, тобто є різновидами неустойки. Ще одним аргументом на користь такої позиції є те, що можливість передбачити в договорі одночасно і штраф, і пеню, і три відсотки річних за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, є не що інше, як реалізація принципу свободи договору.

Між тим, з цього приводу теж практика склалася неоднозначною. Скажімо, згідно постанови Верховного суду України від 7 листопада 2011 року № 3-121гс11, суд дійшов до висновку про те, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який передбачено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Однак, ще одним боком цієї проблеми є те, що обмеження встановлення розміру пені підлягає застосуванню лише щодо законної неустойки, що стосується договірної, то це питання, на думку окремих науковців, має вирішуватися договором між сторонами.

Незважаючи на існуючі позиції в українській цивілістичній літературі з приводу застосування штрафу та пені за одне правопорушення (зокрема, делікт), судова практика залишається неоднозначною. Скажімо, згідно постанови Верховного суд України від 19.08 2010 року (у справі за позовом дочірньої компанії “ГУ” Національної акціонерної компанії “НУ” до відкритого акціонерного товариства ), Суд встановив, що :пеня згідно ст. 549 ЦК України є самостійним способом забезпечення виконання зобов'язань і водночас способом захисту цивільних прав. Між тим, згідно ЦК України, неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема, форми 3 % річних. Відповідно до частини першої статті 6 ЦК України, захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, -- неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом. До інших засобів захисту слід віднести річні, передбачені статтею 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Отже, Суд дійшов правильного висновку щодо правової природи пені та річних як самостійних способів захисту цивільних прав (а відтак і заходів відповідальності) і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. Відтак, застосовуючи логіко-лінгвістичне тлумачення чинного законодавства та судової практики, можна стверджувати, що разом (в сукупності) ці два заходи відповідальності застосовуватися за одне правопорушення не можуть, так як це суперечитиме ст. 61 Конституції України (не допускається застосування за одне правопорушення до особи більше одного виду).

Аналіз судової практики показав, що суди здебільшого приймають рішення про одночасне стягнення штрафу та пені за позовами банківських установ до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Підставами одночасного стягнення є зміст укладених договорів, положеннями яких це прямо передбачено. Такі умови стягнення передбачені у договорах банків ПАТ КБ Приватбанк, ПАТ КБ Надра, ПАТ Раффайзен банк Аваль та ін.

За результатами системного аналізу ст.1054 ЦК України, можна зробити висновок, що проценти за кредитним договором є винагородою банку за правомірне використання позичальником грошових коштів, а не санкцією за прострочення останнім грошового зобов'язання, ів той же час, як позивач нарахував проценти за фактичне (неправомірне) використання кредиту що за своєю природою теж є тим правовим наслідком порушення боржником зобов'язання.

Тобто, за одне й те ж саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду - пені та проценти за фактичне (неправомірне) користування кредитом, тоді як ст.61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення. Отже, пеня та проценти за фактичне (неправомірне) користування кредитом не можуть одночасно застосовуватись за порушення одного грошового зобов'язання.

Як доводить практика використання термінів „пеня” та „штраф” у податковій системі та застосуванні механізму відповідальності у цій сфері, наявність єднального сполучника „та” свідчить про одночасне стягнення з особи правопорушника двох видів санкцій у межах відповідальності одного виду. Як видно з аналізу як матеріалів відповідної судової практики, так і процесуальних аспектів застосуавння конкретних норм права у цій сфері, підхід доволі суперечливий. Що ж, то виходить, що норми Конституції України і не поширюються на сферу правового регулювання відповідних косплексних правовідносин.

Підсумовуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором говорить саме про недотримання положень, закріплених у статті 61 Основного закону щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж саме порушення.

Отже, можна прийти до висновку, що штраф та пеню можливо стягувати разом лише за різні порушення умов договору.

На мою думку, вказані вище постанови ВСУ, які приймались в цивільних або у господарських справах, не слід вважати колізійними між собою щодо тлумачення норм матеріального права, оскільки вони не є тотожними або подібними, приймались відносно різного суб'єктного складу сторін, а також правовідносин (господарських чи цивільних). Разом з тим, у постанові ВСУ від 24.12.2013 № 3-37гс13 вже умови договору аналізуються на предмет тотожності та унеможливлено подвійне стягнення пені за одне й те саме порушення, чи правопорушення одного виду.

Водночас у цивільних справах, на мій погляд, однаково застосовуються норми матеріального права з 2010 року та допускається одночасне стягнення пені та штрафу, зокрема: за порушення різних умов договору (ухвали ВСУ від 15.12.2010 (нов. розг. 336, 338 ЦПК, ЄДРСРУ 12965052 та 12964863, постанова ВСУ від 06.11.2013 № 6-116цс13, постанова ВСУ від 21.10.2015 № 6-2003цс15).

Такими чином, з метою одночасного стягнення пені та штрафу рекомендую:

- передбачати у відповідному договорі конкретно які правові наслідки та в якому розмірі виникають за невиконаня чи (та) неналежне виконаня умов догвоору;

- уникати термінологічної підміни понять, в контексті застосування ст. 62 Конституції України.

Українська цивілістична наука розрізняє види неустойки залежно від її співвідношення зі збитками:- виключна неустойка, після стягнення якої збитки не відшкодовуються;- залікова неустойка, після стягнення якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою;- альтернативна неустойка - за вибором кредитора він може стягнути або неустойку або збитки;- штрафна неустойка, після стягнення якої збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Наталія Петрицин, адвокат

jurliga.ligazakon.ua

Что такое пеня? | Финансы для Людей

Финансовый термин пеня встречается повсеместно, если дело касается финансовых взаимоотношений. Этот вид неустойки имеет достаточно важное значение в регулировании договорных отношений между различными сторонами, в частности между кредитором и заёмщиком: это и стимул не нарушать условия договора, и реальное наказание за нарушение (просрочку). Рассмотрим в статье, как правильно употреблять это слово и чем отличаются пени от других видов штрафных санкций?

Что такое пеня?

Пеня – один из видов наказания за неисполнение взятых на себя обязательств одной из сторон договора либо их несвоевременное исполнение (позже установленного времени). По сути, это штрафная санкция, налагаемая на должника, причём неважно кому он должен: банку, государству или другому человеку. Сроки, в течение которых эти гарантии и обязанности должны были быть исполнены, устанавливаются по закону или на основании договора. Пример: пеня за несвоевременную уплату налога, за поставку товара позже установленного договором срока, за задержку оплаты оказанных услуг, выполненных работ или задолженности по кредиту и т.п.

Пеня начисляется ЗА КАЖДЫЙ ДЕНЬ ПРОСРОЧКИ. Она может быть установлена как определённый процент от суммы договора или подлежащего уплате налога (например, 0,1% в день).

Если стороны не установили величину подлежащих уплате пеней или вовсе не упомянули её в договоре, то в этом случае в соответствии с законом (ст. 395 ГК РФ) размер «штрафных» процентов определяется ключевой ставкой Банка России, действовавшей в соответствующие периоды. Таким образом, ежедневная пеня будет равняться 1/365*10%, где 10% – текущая ключевая ставка, установленная ЦБ РФ на период написания статьи.

Если речь идёт о несвоевременной уплате налога или сбора, то процентная ставка пени принимается равной 1/300 (одной трехсотой) действующей в это время ключевой ставки ЦБ РФ (ст. 75 НК РФ).

В соответствии с этим же законом, если налогоплательщик оплатил налог не полностью по причине того, что его имущество и банковские счета находились под арестом, пеня на сумму недоимки не начисляется.

В том числе, согласно закону, нельзя начислять проценты на проценты (сложные проценты), т.е., грубо говоря, пени не могут быть начислены на пени.

Рассмотрим далее, каковы отличия пени и неустойки?

Отличия пени и неустойки

Четкого разграничения для понятий: пеня, неустойка и штраф – в законодательстве нет. И пеня и штраф, согласно статье 330 ГК РФ, объединяются общим понятием – неустойка. Но участники договорных отношений вкладывают в них разные смысловые значения:

1. Неустойка – ответственность, выраженная в денежном эквиваленте, наступающая при неисполнении, некачественном или неполном исполнении обязательств. Чаще всего этот термин встречается в договорах коммерческого типа. Неустойка в большинстве случаев назначается в конкретной сумме. Но даже если она выражена в процентах, то пеней или штрафом ее все равно не называют.

2. Пеня – разновидность штрафной санкции, применяемая при несвоевременном или неполном исполнении обязательств. Термин используют в отношении гарантий денежного характера, чаще всего – в вопросах налогообложения. Пеня начисляется в процентах за каждый день просрочки и, соответственно, увеличивается со временем.

3. Штраф – денежная ответственность за конкретное нарушение, т.е. невыполнение не всех сразу взятых обязательств, а какой-то их части. Штрафы начисляются в процентах или четко обозначенной в договоре сумме, но их размер известен заранее и со временем не изменяется. В налоговом законодательстве штрафом принято называть неустойку, выраженную фиксированной суммой. Взыскивается однократно за определённое нарушение условий договора и не подлежит доначислению с течением времени.

Таким образом, неустойка (более общий термин) и пеня, по сути, одни и те же понятия, в частности, пеня является разновидностью неустойки, но разница между ними всё же есть.

Во-первых, под пеней всегда подразумевается штрафная сумма, увеличивающаяся с течением времени – до выполнения одной из сторон всех взятых на себя обязательств по договору или закону. Неустойка же может быть выражена как в фиксированной сумме, в виде штрафа; в виде штрафной санкции за каждый день просрочки, с увеличивающейся денежной суммой, как и пеня; и, наконец, и в той, и в другой форме одновременно (например, фиксированный штраф за пропуск даты платежа плюс пени за количество просроченных дней с даты платежа).

Во-вторых, термин неустойка в основном встречается в коммерческих договорах (например, в кредитных), а пенями наказывают людей, просрочивших уплату налогов и сборов. В частности, статья №75 налогового кодекса РФ «Пеня» даёт следующее определение в пункте 1 этого закона:

«Пеней признается установленная настоящей статьей денежная сумма, которую налогоплательщик должен выплатить в случае уплаты причитающихся сумм налогов или сборов, в том числе налогов, уплачиваемых в связи с перемещением товаров через таможенную границу Таможенного союза, в более поздние по сравнению с установленными законодательством о налогах и сборах сроки.»

А, в свою очередь, статья №330 гражданского кодекса РФ говорит о неустойке в пункте 1 так:

«Неустойкой (штрафом, пеней) признается определенная законом или договором денежная сумма, которую должник обязан уплатить кредитору в случае неисполнения или ненадлежащего исполнения обязательства, в частности, в случае просрочки исполнения. По требованию об уплате неустойки кредитор не обязан доказывать причинение ему убытков.».

Как видите, разница и сфера применения этих терминов налицо.

Размер пеней и очередность их погашения

Величину любого вида неустойки стороны договора могут устанавливать самостоятельно, но в любом случае она должна быть не выше первоначальной цены обязательства или причитающего к уплате налога. Снизить размер пени можно через суд, если размер неустойки несоизмеримо больше причиненного ущерба и тому есть доказательства (ст. №333 ГК РФ). При этом кредитор ничего не должен доказывать суду, а вот должник обязан отстоять свою позицию, доказав отсутствие весомого вреда от его бездействия.

Важно знать, что суды не всегда встают на сторону должников и бесконтрольно уменьшают размеры пеней. При вынесении решения судья старается исключить возможность необоснованного обогащения неплательщика из-за снижения суммы штрафных санкций. Кроме того, судом учитываются и принципы обслуживания должником своих гарантий по договору. Если, например, заемщик внес по кредиту только первый платеж и потом начал скрываться от банка, то судебные органы квалифицируют это как грубое нарушение договора.

Уплата пени не освобождает задолжавшего от выплаты основного долга. При поступлении денег на счет должника сумма поступлений распределяется в следующей очередности:

  1. издержки, которые понес кредитор из-за провинности неплательщика;
  2. пени и штрафы;
  3. основной долг.

При этом важно знать, что если должник уплатил начисленные ему пени на добровольной основе, позже он не сможет доказать несоизмеримость причиненного вреда и рассчитывать на снижение размера неустойки в судебном порядке.

Как склоняется слово пеня?

Как правильно – пеня или пени? Этот вопрос задают довольно часто. Но, отвечая на него, нужно изначально разобраться в происхождении этого слова. По различным версиям название этого вида неустойки происходит от:

  • pena – польское слово, в переводе означающее штраф;
  • poena – латинское «наказание»;
  • pеin – в переводе с того же латинского «пытка, мука»;
  • пеня? в украинском означала беду.

В древнерусском языке слово «пеня» с ударением на первый слог понималось как штраф, а пеня? (пеня?ть) – упрек.

В современном русском языке пе?ня – неодушевленное существительное женского рода, с ударением именно на первый слог. Слово «пени» с ударением на «е» применяется как множественное число слова в именительном или винительном падеже. Как склоняется слово «пеня», смотрим в таблице:

Таким образом, и пеня, и пени – верные варианты при условии их употребления в правильном числе и падеже.

.

www.privatbankrf.ru

Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"

ЗМІСТ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ

"НЕУСТОЙКА", "ШТРАФ", "ПЕНЯ"

Відповідно до ст. 178 ЦК УРСР, ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пе­нею). Крім того, неустойка водночас є мірою відповідальності у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі не виконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання (ч. 1 ст. 179 ЦК УРСР). У такій редакції зазначена норма діє з моменту набрання чинності ЦК УРСР (з 1 січня 1964 р.) до теперішнього часу. За ст. 551 України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з наведеного легального визначення, чинне цивільне законо­давство поряд з терміном "неустойка" вживає як однопорядкові терміни "штраф" і "пеня", які по суті є різновидами неустойки і разом з останньою на­зиваються штрафними санкціями.

Однак у ст. 179 ЦК УРСР законодавець не встановив чітких критеріїв для ви­значення особливостей штрафу і пені та порядку їх обчислення і застосування. Власне неустойка (у вузькому значенні цього поняття) застосовується, як прави­ло, за невиконання або неналежне виконання майнового зобов'язання у вигляді прострочення і стягується одноразово за кожний факт порушення у відсотково­му відношенні до суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання або його частини.

Наприклад, відповідно до ст. 13 Закону України "Про зв'язок" за невручення або несвоєчасне вручення телеграм з підприємства зв'язку на користь спожива­ча стягується неустойка у розмірі 25 відсотків вартості послуг. Покупці, які не сплатили повністю або частково суми за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку у розмірі 20 відсотків ціни, за яку куплено цей об'єкт (ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", п. 1 Постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації" від 21 серпня 1997 p.). Згідно зі ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за прострочення поставки, недопоставку матеріальних цінностей до державного резерву поста­чальник (виготовлювач) сплачує неустойку у розмірі 50 відсотків вартості недопоставлених матеріальних цінностей.

У новому ЦК України штрафом визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 551 ЦК України). Проте норми багатьох законодавчих актів, що передбача­ють застосування конкретної неустойки, містять й інші критерії визначення її розміру.

Штраф як різновид неустойки в чинному законодавстві закріплюється у кількох варіантах, а саме:

а) штраф у конкретній грошовій сумі;

б) штраф у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання або до не­виконаної його частини;

в) штраф у розмірі вартості предмета зобов'язання;

г) штраф у кратному розмірі предмета зобов'язання.

Найбільш застосовуваною у законодавчій практиці радянського періоду була перша форма штрафу, а нині стала друга форма. Наприклад, за поставку до дер­жавного резерву матеріальних цінностей, непридатних для тривалого зберігання або некомплектних, або таких, що не відповідають умовам контракту щодо їх якості та асортименту, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вар­тості забракованих матеріальних цінностей. За самовільне відчуження, викорис­тання матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони перебувають, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей (ст. 14 Закону України "Про дер­жавний матеріальний резерв").

Багато випадків застосування штрафів, у тому числі у кратному розмірі, пе­редбачено Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. Так, за невиконання плану перевезень залізницями вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером), а у разі виявлен­ня у багажі, вантажобагажі предметів та речей, перевезення яких заборонено, власник сплачує залізниці штраф у розмірі 5-кратної вартості перевезення бага­жу або вантажобагажу (пункти 106, 127).

Типовими правилами користування бібліотеками в Україні, затвердженими наказом Міністерства культури і мистецтв України від 5 травня 1999 р. № 275 встановлено, що у разі пошкодження або втрати документа через МБА чи внутрішньосистемний книгообмін користувач за домовленістю з бібліотекою-фондоутримувачем повинен замінити його аналогічним документом (чи копією) або внести кратне грошове відшкодування вартості документа, розмір якого визна­чається бібліотекою залежно від цінності видання.

Звичайно, сторони в договорі можуть передбачити будь-яку форму штрафу, якщо інше не встановлено законом.

Необхідно враховувати, що іншу правову природу, а відповідно і свої особли­вості мають штрафні санкції, які застосовуються у податкових та інших фінансо­вих чи адміністративних правовідносинах.

Аналіз законодавчої і договірної практики свідчить про те, що законодавець і договірні сторони передбачають застосування за невиконання чи неналежне ви­конання грошових зобов'язань штрафної санкції у вигляді пені, як правило, вод­ночас встановлюють і порядок її нарахування. Наприклад, ч. 2 ст. 214 ЦК УРСР було встановлено, що "по грошових зобов'язаннях між соціалістичними ор­ганізаціями боржник повинен сплатити кредиторові за кожний день прострочення проценти (пеню) в розмірі, встановлюваному законодавством Союзу РСР"1. Такий метод нарахування пені набув поширення і закріплення у багатьох нормативно-правових актах колишнього Союзу РСР та в Україні в період незалежності, в т. ч. у відносинах з участю громадян (наприклад, за не­своєчасну оплату комунальних платежів, за несвоєчасне погашення платежів за придбані товари в кредит тощо). У новому ЦК України запропоновано таким же способом визначати розмір пені (п. З ст. 552). В Україні діє низка законодавчих актів, які встановлюють застосування пені.

Звичайно, нині під соціалістичними організаціями необхідно розуміти усі види підприємств, які мають статус юридичних осіб.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми невико­наного зобов'язання (його частини) за кожний день прострочення передбачено ст. 14 Закону України "Про зв'язок", ст. 14 "Про державний матеріальний ре­зерв", ст. З Закону України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) опе­рацій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", ст. 14 Закону України "Про за­хист прав споживачів", п. 17 Правил торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. та ін. Аналогічний метод перерахування пені передбачався також Постановою Верховної Ради Ук­раїни "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 24 грудня 1993 р. (втратила чинність у зв'язку з прийняттям 22 листопада 1996 р. відповідного закону).

Необхідно зазначити, що застосування пені як штрафної санкції, що стя­гується шляхом нарахування відсотків до суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, знайшло повну підтримку та обґрунтування в цивілістичній та господарсько-правовій науці як радянського, так і сучасного періоду.

На цих же позиціях стояла і арбітражна судова практика (наприклад, п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики за­стосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" від 29 квітня 1994 p.).

Таким чином, особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення. Неус­тойка застосовується, як правило, як санкція у разі прострочення виконання майнових (а не грошових) зобов'язань, її розмір визначається законом або дого­вором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Чинним законодавством у принципі може бути визначений і інший порядок нарахування пені (не за кожний день, а за інший період). Більше того, сторони можуть передбачити у договорі спосіб нарахування розміру пені, якщо такий спосіб не визначений законом.

Отже, є достатньо підстав вважати, що у разі вживання в законі чи договорі терміна "пеня" та встановлення її розміру, але без визначення порядку нараху­вання, обчислення за таких обставин пені має здійснюватися у встановленому законом чи договором розмірі саме за кожний день прострочення виконання гро­шового чи іншого зобов'язання, тобто має діяти презумпція такого методу нара­хування пені, та принцип аналогії закону.

Іноді пеня може передбачатися також за порушення майнових (товарних) зо­бов'язань. Наприклад, порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення державними подат­ковими органами пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вар­тості неодержаних товарів (робіт, послуг) за бартерним договором, яка спрямо­вується до Державного бюджету України. Така пеня за своєю правовою природою має переважно адміністративно-правовий характер.

За чинним законодавством, пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов'язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов'язання). Тобто, на відміну від штрафу, який стягується одноразово, пеня — це безперервно зростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу.

Нарахування пені може бути обмежене певним терміном або розміром. На­приклад, ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 р. встановлено, що розмір пені, пе­редбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, щодо ви­мог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 72 ЦК УРСР передбачено ско­рочений 6-місячний строк позовної давності.

Що стосується черговості стягнення у судовому порядку основної суми боргу і пені, то необхідно вирішувати це питання, виходячи з того, що законодавець не встановив заборони для пред'явлення кредитором спершу вимог про стягнення пені, а згодом — боргу. Це можливо і з процесуальної точки зору, оскільки ви­моги про стягнення боргу і пені за прострочення грошового зобов'язання ґрунтуються на різних правових підставах.

te.zavantag.com


Смотрите также